Сьогодні український народ разом зі світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту, який був справжнім геноцидом єврейського народу, а також ромів, у 1933-1945 роках. У цей трагічний час насильницькою смертю загинуло понад 6 мільйонів людей: жінки, чоловіки, люди похилого віку, діти… Важко навіть уявити, які страждання пережили ці люди та їхні рідні через пропаговану нацистами національну, расову, релігійну нетерпимість.
Голокост – велика трагедія для всього людства, адже кривдники знехтували життям та гідністю людини. Тоді, коли одні люди зневажили Бога та Його заповіді, у світі пролилося чимало крові та заподіяно горя. У той же час Господь був поруч із тими, хто цього найбільше потребував. Адже через вияв жертовної любові до свого ближнього чимало людей, ризикуючи своїм життям, допомагали і підтримували переслідуваних заради їхнього порятунку.
Кривдники у людей відібрали все, крім головного – їхньої віри в Добро, любові до життя та надії. І навіть там, у нелюдських умовах, у концтаборах, що були місцями страждань і смерті, полонені засвідчували цінність людського життя і силу духу. І до сьогодні ми знаємо та бережемо історії тих, кому довелося пройти через найбільші жахи Голокосту. Про одну з них люди по всьому світу дізналися завдяки щоденнику єврейської дівчинки Анни Франк, яка стала жертвою Голокосту. Вона разом із сім’єю переховувалася в Амстердамі, а в період нацистської окупації Нідерландів вела докладні нотатки. Анна записувала у щоденнику про своє життя у сховищі, переживання, страхи та мрії: «Якщо у людини горе, якщо вона самотня і нещасна, їй найкраще вийти на волю, де буде наодинці зі собою, наодинці з небом, з природою, з Богом. І тоді, тільки тоді відчуваєш, що все так, як треба, що Бог хоче бачити людей щасливими серед простої, прекрасної природи. І поки це так, я знаю, що за будь-яких обставин є розрада в будь-якому горі, і я твердо вірю, що природа полегшує будь-яке страждання».
Пам’ятаючи жертв та розділяючи біль втрати, робімо все для того, щоби такі події більше ніколи не повторилися. Не забуваймо, що людське життя – безцінне, унікальне та неповторне. Плекаймо любов та творімо добро. Нехай милосердя об’єднає усіх нас, правда і примирення – зціляють душевні рани, а взаємна повага – стане фундаментом для солідарності.